Створення та діяльность соціально-психологічного театру

Важливе значення у вихованні особистості належить інноваційним формам роботи, однією з яких є створення та діяльність соціально-психологічного театру, що активно формує суспільно-психологічний ідеал, виражаючи його у вигляді певних психологічних образів, з допомогою яких соціально-психологічні ідеї, моральні норми, життєві цінності перетворюються в особистий досвід людини, органічні набутки її характеру. Особливо вагомий виховний потенціал має театральне мистецтво, в якому життя відтворюється живою, конкретною людською дією. Сила емоційно-почуттєвого та ідейно-психологічного впливу театральної гри робить її одним із найефективніших психолого-педагогічних засобів формування ціннісних орієнтацій підлітків, утвердження здорового способу життя, зокрема створення умовної реальності, в якій підлітки вчаться визначати і розвивати свої потреби, інтереси, загальну спрямованість життєвого шляху.
Тому організація в навчальному закладі соціально-психологічного театру як засобу виховання є надзвичайно актуальною.
Однією з найважливіших умов виховного впливу соціально-психологічного театру є усвідомлення педагогічним колективом, громадськістю значення самодіяльної театральної творчості учнів, включення її елементів у систему навчально-виховної роботи.
Розуміння ролі театральної творчості передбачає особливі вимоги до керівника театру. Видобути із мистецтва соціально-психологічного театру справжню виховну силу може тільки та людина, яка розуміє його специфіку, відчуває внутрішню силу і потенціал театру і акторів. Необхідними для керівника театру є знання вікових особливостей, широка поінформованість стосовно соціальних, психологічних проблем молоді, уміння створити ситуацію формування соціальних, життєвих цінностей у підлітків засобами соціально-психологічної театральної гри. Робота з акторами потребує серйозної підготовки, режисерських навичок, консультацій психолога, постійний пошук нових театральних прийомів гри. Необхідно створювати атмосферу підтримки театру, “ситуацій успіху”, визнання серйозності справи, якою займаються актори. Лише за таких умов можливий ріст особистості і її розквіт.
Важливою умовою роботи театру як засобу формування ціннісних орієнтацій, утвердження здорового способу життя є удосконалення змісту діяльності театру, створення нових програм відповідно до проблем молодіжного середовища, їх світосприймання і переживання життєвих реалій.
Надзвичайно важливим є репертуар, підбір для сценічних постановок таких програм, які порушують соціальні, психологічні, молодіжні проблеми, дають можливість включити підлітків у процес активного пізнання й засвоєння цінностей, бажання берегти себе і своє життя. Програми мають бути такими, що дають можливість підліткам висловлювати свої думки, аналізувати, визначати свою позицію, проектувати моделі життєдіяльності і допомагати іншим підліткам у цьому. Водночас програми соціально-психологічного театру створюються за часом гри до 20 хв., одні сценічні образи змінюються іншими, доповнюючи і підсилюючи гру акторів музичними і психологічними заставками, що несуть певне смислове, психологічне навантаження.
Театр – наймогутніший засіб виховання (моя особиста думка!); з ним пов’язані наші сподівання та надії на зміцнення моральності у молоді, утвердження здорового способу життя, становлення особистості через самопізнання.
В організації соціально-психологічного театру є простір, свобода вибору для вияву здібностей керівнику, консультанту театру, юним акторам у написанні та створенні програм. Участь акторів-вихованців в такому творчому процесі активізує їхню думку, допомагає більш серйозно замислитися над життям та його змістом, пильно дивитися на життєві проблеми, визначати до них власне ставлення, бажання замислитись над своїм життям однолітків, глядачів, застерегти від невиправних кроків, ситуацій. Матеріал створених програм має бути таким, щоб усі актори мали можливість брати участь у постановці і проявити себе (кількість акторів в театрі від 5 до 10 0осіб), саме тоді вони перебувають у стані активного пізнання себе, інших і світу через соціально-психологічні засоби гри.
Важливою умовою функціонування соціально-психологічного театру як засобу виховання школярів є організація його роботи на основі виховної технології, що вимагає розуміння її вихідних принципів.
Ними є:
• цілеспрямоване створення емоційно-збагачених виховних ситуацій;
• особистісно-розвиваюче спілкування;
• використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості;
• систематичний аналіз власних і чужих вчинків.
Соціальні норми засвоюються підлітками, якщо вони емоційно переживаються. Щоб це сталося необхідно демонструвати моральну норму не як поняття, а як форму конкретної події, вчинку чи їх наочних моделей, розігрувати все по-справжньому самими акторами театру. Тому моральні та життєві цінності у програмах соціально-психологічного театру подаються насамперед через сюжет, позицію та гру акторів, що робить їх засвоєння підлітками більш стійкими, аніж через інші форми роботи.
Значні можливості для створення необхідних виховних ситуацій мають позасценічне спілкування, вміле використання індивідуального підходу до виховання особистості актора з вдалим поєднанням корекційної роботи, психологічних консультацій.
Принцип особистісно розвиваючого спілкування передбачає, що режисер, консультант розуміє, визнає, і сприймає особистість підлітків; сприймає їх як рівноправних партнерів в умовах співпраці. Така співпраця, що ґрунтується на довірі до юних акторів, вірі в їхні творчі сили, акторські здібності, можливості, є умовою діяльності соціально-психологічного театру. Важлива й спільна робота керівника, консультанта та учасників театру з визначення провідних ідей програми, їх значущості, як для кожного актора так і глядачів, врахування думок підлітків у процесі створення програми, сценічних образів, написання програми, пошук виражальних засобів, музичне оформлення.
Це буде виявом суб’єкт-суб’єктної взаємодії, під час якої режисер і учні-актори об’єднані творчим діалогом з метою активного саморозвитку і самовираження особистості, виявлення найкращих якостей кожного.

Принципом діяльності театру є також використання співпереживання, що передбачає розвиток у підлітків емоцій і почуттів. На формуванні здатності до уявлення ґрунтується акторська майстерність. Як вказував К.Станіславський, без уяви неможливі творчість і збагачення емоційної сприйнятливості людини. Соціально-психологічний театр, розвиваючи емоції та почуття юних акторів, повинен спиратися на їхній власний досвід переживань. Багаторазові ж емоційні переживання узагальнюються і пов’язуються уже не конкретною ситуацією, а зі способом моральної дії, що закріплюється у відповідне етичне поняття, формує ціннісні орієнтації.
Діяльність театру будується також на принципі всебічного і систематичного аналізу підлітками-акторами власних і чужих вчинків. У юних акторів є можливість порівнювати вчинки героїв програм і свої власні, аналізувати їх та робити висновки. Активну внутрішню діяльність викликає порівняння двох полярних за соціально-психологічним значенням вчинків, що відображаються, зокрема, у сюжетах програм, побудованих на протиставленні Добра і Зла, Світла і Темряви, Любові і Ненависті тощо.
Соціально-психологічний театр – як інтерактивна виховна технологія, використовує принцип послідовності та наступності, що передбачає підбір театрального колективу, залучення до участі в театрі учнів з “групи ризику”, система роботи з акторами, створення “ситуацій успіху”. Керівник-режисер, “підводячи” учасників театральної діяльності до сценічного втілення програм, допомагає їм у міру їхніх здібностей і можливостей правдиво, емоційно, цілеспрямовано показати в сценічних умовах логіку всієї лінії дійової особи, спочатку діючи в ролі “від себе” та беручи до уваги умови перевтілення.
У діяльності театру необхідно широко використовувати метод дискусії. Він створює умови, коли учні-актори можуть не лише виразити свої погляди та переконання, а й співставити їх з позиціями інших однолітків, відстояти свою точку зору.
Народжена в ході гострої дискусії колективна істина стає своєрідним капіталом і перетворюється на переконання. Дискусію можна застосовувати при обговоренні подій, вчинків героїв програм, з’ясуванні можливості наслідування їх у реальному житті.
Підсумовуючи обґрунтування педагогічних умов формування ціннісних орієнтацій, навичок здорового способу життя підлітків у діяльності соціально-психологічного театру, зазначимо:
1. Ефективність використання соціально-психологічного театру як засобу виховання вимагає належного рівня усвідомлення педагогами ролі театральної діяльності у навчально-виховного процесі, активної життєвої позиції керівників та організаторів театральної творчості, глибокого знання вікових особливостей підлітків, цілеспрямованих, наполегливих зусиль.
2. Важливим є вдосконалення змісту діяльності театрального колективу.
3. Результативність діяльності театру залежить, насамперед від репертуару, актуальності програми, сценічної майстерності акторів. Необхідний підбір для постановок таких програм, які порушують соціально-психологічні проблеми.
4. Важливою умовою функціонування театру як засобу виховання підлітків є:
- організація роботи театру на основі виховних технологій;
- бажання підлітків займатися в соціально-психологічному театрі;
- створення умов для організації та життєдіяльності театру;
- визнання акторів за значущість гри в театрі;
- захоплення режисера і консультанта даною формою роботи.
Найголовнішим завданням діяльності театру має бути не перетворення підлітків в акторів, а використання засобів театрального виконавського мистецтва для формування зрілої, здорової, соціально-активної, розвинутої, гармонійної, творчої особистості.

Роль соціально-психологічного театру у профілактиці негативних проявів у молодіжному середовищі
Сучасний період розвитку суспільства відзначається великими психологічними навантаженнями на особистість та значними вимогами до її здатності керувати своєю життєдіяльністю. Молодь опиняється в таких умовах, коли вона має велику кількість альтернатив щодо свого розвитку, які не нав’язуються примусово суспільством, але внутрішні перешкоди, що діють підсвідомо, підштовхують до неадекватних вчинків та вибору.
Практична психологія вивчає глибинно-психологічні та соціально-психологічні передумови виникнення деструктивних особливостей психіки суб’єкта, які впливають на його вибір. Глибинно-психологічні фактори – це фактори, які відображають індивідуальну психологічну картину внутрішнього світу людини, у взаємозв’язку свідомого та несвідомого, історія яких пов’язана як з історією соціуму, так і з історією особистого життя. При цьому соціально-психологічні фактори – це ті, що пов’язані з групою, до якої входить суб’єкт, з його стосунками, що складаються з оточуючими та значущими людьми.
Соціально-психологічний театр “Погляд” об’єднує творчу молодь, що прагне до самовдосконалення та яка намагається допомогти підліткам, одноліткам, батькам, вчителям, дорослим.
1. Театр може показати людям, яким чином впливають певні соціально-психологічні фактори на вирішення конфлікту, надати в образному вигляді ті психологічні знання, які потрібні для сучасної молоді. Програми, які створено творчою групою театру, корисні і для молоді і для батьків.
Мета театру:
- впровадження даної форми роботи – як засобу формування навичок здорового способу життя; профілактики правопорушень серед учнівської молоді; боротьби з негативними проявами в молодіжному середовищі;
- залучення до діяльності в театрі учнів з “групи ризику”;
- допомогти підліткам адаптуватися в соціумі;
- формування активної життєвої позиції.
Основні завдання соціально-психологічного театру:
1. Профілактика наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, ранніх статевих стосунків серед підлітків та юнацтва.
2. Попередження домашнього насильства.
3. Навчання підлітків та батьків методам конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.
4. Розповсюдження досвіду роботи для створення профілактичних театрів у місті та області.
5. Формування нового відношення населення до роботи психолога.
6. Психотерапевтичний вплив на акторів театру методами арттерапії.
7. Формування активної життєвої позиції та вміння адаптуватися в соціумі.
8. Виховання толерантності та толерантного ставлення до інших людей.
Театральна гра – це цілеспрямований процес утіленння образу, який регулюється свідомістю й потребує від актора осмислення ролі, проникнення в її глибинну сутність, відтворення характеру, логіки поведінки, намірів персонажа, тому однією з головних форм діяльності театру є робота над створеними програмами.
Робота над програмою складається з таких етапів:
• Читання та обговорення програми.
• Розподіл ролей.
• Читання по ролях.
• Визначення основних ідей, подій програми, наскрізної дії, надзавдання.
• Визначення акторського завдання.
• Робота над програмою, підбором музики.
• Розробка світлової партитури.
• Репетиції.
• Технічні прогони.
• Прогони в костюмах.
• Генеральний прогон.
• Завдання програми.
• Психологічний настрій кожного актора.
• Прем’єра програми.
Перед тим, як розпочати роботу над програмою, проводиться ретельний аналіз. Визначається, хто може зіграти ролі. Причому береться до уваги віковий чинник, психофізичні дані, індивідуальні особливості та рівень майстерності підлітків. Увага звертається й на особисті побажання дітей.
Метою такого аналізу є відбір учасників групи, за даними психофізики, акторської майстерності і практичного багажу якнайкраще відповідають параметрам обраних ролей, у змозі втілити задум на сцені, виконати всі поставлені завдання й донести до глядача ідею програми.
Створюються умови, щоб у колективі акторів театру працювалося легко, цікаво, невимушено, щоб панувала дружня атмосфера, і кожен старався в міру своїх індивідуальних здібностей.
У роботі над програмою кожен повинен знати життя свого персонажу, що відбувалося і що відбувається з ним, уміти пояснити його вчинки в програмі і знати, як складається життя по закінченню програми, повинен визначити для себе логіку поведінки свого героя й усвідомити його дії і вчинки, зрозуміти чому в певній ситуації він повівся так, а не інакше.
Юним акторам обов’язково слід попрацювати над словесною дією, якщо у творі є монологи, знати внутрішню дію, визначити внутрішній конфлікт і психофізичну поведінку актора під час монологу.
Усі виконавці програми мають відчувати й реагувати на партнера, слухати й чути його слова, правильно оцінювати його дії й ставитись одне до одного зважаючи на образи. Тільки за таких умов може визріти кульмінація. Тільки тоді глядачеві стане зрозуміле надзавдання, яке ставив режисер. Почуття і прагнення у глядача мають бути прив’язані конкретно до цієї програми.
Необхідно розбурхати, пробудити, заставити замислитися глядача, аби він зрозумів, що він ховає за мішурою веселості, неадекватності. Щоб досягти такого результату, потрібна бездоганна гра всіх без винятку акторів. Але вся складність полягає в тому, що актори – це тільки діти, які лише намагаються опанувати, зрозуміти, збагнути таку цікаву й необхідну професію, як актор. В цьому і полягає завдання режисера театру.
Педагогу-режисеру мало знати сутність театрального мистецтва. Він повинен пам’ятати й розуміти, що він виступає посередником між підлітком і соціально-психологічним театром. Педагогічне завдання педагога-режисера та консультанта полягає в такій організації процесу пізнання акторської майстерності, що сприяє природному вияву власних внутрішніх сил дитини.


Сценарій програми-роздуму «В пошуках самого себе…»
Соціально-психологічна проблема:
Пошук себе, як особистості у цьому світі, проблема «дорослі-діти», пошук відповідей на питання «Який Я?», «Хто Я ?», шлях до самовдосконалення, самовизначення, самовиховання.

Мета програми:
Показати глядачеві проблему «Я-Особистості», проблему пошуку і знаходження себе у цьому житті, формувати бажання молоді до самопізнання і самовдосконалення, показати проблему «дорослі-діти». Засобами акторської гри передати глядачам проблеми сьогодення «Квадрат», «Ти-не лялька», «Маріонетки», «Маска», «В черзі до дорослого», «Подорож в пошуках себе», намагатися змусити глядача задуматися над питанням – Хто Я ?, Який Я ?, допомогти учням-акторам побачити себе з іншого боку, відкрити свій внутрішній потенціал, творчі здібності, акторську майстерність, допомогти пізнати себе та адаптуватися в соціумі.
Керівник театру Козубенко Т.М., директор школи
Учасники програми: актори – старшокласники
Головний режисер Козубенко Тетяна Михайлівна, директор школи
Режисер програми Подлужнова Анна, учениця 11 класу, заступник Лідера Спілки
Сценаристи програми Козубенко Тетяна Михайлівна, Подлужнова Анна
Консультанти програми Похил Любов Дмитрівна практичний психолог
Ідея щодо підбору музики Козубенко Тетяна Михайлівна, Канівець Віталій, Подлужнова Анна
Музичне забезпечення
та світлові ефекти Канівець Віталій
Ідея створення костюмів, реквізиту Козубенко Тетяна Михайлівна Подлужнова Анна
Психолого-хореографічні
постановки Юр’єва Альона
Подлужнова Анна


СЦЕНА 1
«Знайомтесь, театр «ПОГЛЯД»
(звучить пісня Альфа «Театр», актори розкладають реквізит, композиція появи театру «Погляд» в шкільному театральному світі)
СЦЕНА 2

«Вийди з КВАДРАТУ!»


(Звучить пісня групи ТОЛ «ХТО Я ?», на сцені 4 постаті в різних манерах постави по кутках «квадрат», постаті одягнені в одяг з мішковини, що уособлюють в собі образ проблем, стереотипів, шаблонів, страху, байдужості. З’являється героїня –ОСОБИСТІСТЬ, яка в центрі «квадрату» - образ проблем)

Автор: Одного разу у своєму житті Ти вирушив в подорож
Це найбільша Твоя подорож
Це подорож в пошуках самого себе…
(кожна постать-образ говорить слова про
проблему, яку він грає)

1 образ ( стереотип): Я –стереотип! Ти така, як і всі!
Що ти з себе корчиш?
( героїня з острахом переводить погляд на інший образ)

2 образ (маріонетка):Я – маніпулятор! У мене не має ніяких
почуттів до тебе і я використовую тебе,
як ляльку…
(героїня переводить погляд на інший образ)
3 образ (маска): Я – твоя маска, яка тобі так потрібна!
Ти можеш сховатися за нею!
( героїня дивиться на інший образ)

4 постать ( образ байдужості): Я – людська байдужість!
Твоїм ровесникам та дорослим
байдуже чи станеш ти особистістю!..

Особистість: Ви будете здивовані дізнавшись, скільки людей
тікають при зустрічі з перешкодами. Чи не
нагадує тобі твоє життя у «Квадраті»:
виходити за його межі –не можна, ти
залежний від думок інших, стереотипів, маски.
Ти хочеш жити в клітці? Поламай стереотипи
та шаблони у своїй голові.
Дозволь собі вийти за межі квадрату!

( героїня завмирає)

СЦЕНА 3
«Ти – не лялька!»
( звучить пісня А.Макаревича «Маріонетки», постаті стоять на сцені по-іншому)

Автор: Є люди – клони, маріонетки,
Ляльки з театру, на ниточках,
ЗА котрі їх тримає хтось інший,
За кожним з них – байдужість і страх
(композиція «Маріонетки», до рук Особистості прив’язують мотузки, танцюють в однакових рухах, як ляльки, героїня звільняється від мотузок, образи залишаються з мотузками на руках)

Особистість: Беручи щось від інших не втрачай себе.
Пам’ятай, ніколи не втрачай себе!
ТИ ж не лялька, якою граються, або смикають
за мотузки, ти –Людина! Ти – Особистість!»

( постаті по кутках, спинами до глядача, одягають маски, стають в один ряд)


СЦЕНА 4
«Зірви маску»
(звучить пісня «МАСКА», образи-маски
повертаються до глядача, композиція «Маски»)

Автор: Ти носиш маску, як костюм
І твоя маска змінюється з часом.
Маска – справжній витвір мистецтва,
тому що з року в рік ти її вдосконалюєш
і вона все більше стає схожою на твоє обличчя

Особистість: Живучи за законами маски ти не можеш
Робити те, що хочеш. Вона змушує тебе жити
в рамках, твоя маска із захисту перетворилася
на ланцюги ( кайдани).
(героїня зриває маску з образу, образ ховає обличчя в долонях. Інший образ зриває з себе маску сам)
2 образ (маска самоствердження):
Що дозволяє звільнитися від маски? Відчуття власної цінності, цінності того, який ти є насправді. Маска, як спосіб самозахисту мені більше не потрібна!
3 образ ( маска самозахисту): ( боячись, з острахом, трохи відкриває обличчя)
Зняти маску – це страшно! Я пам’ятаю той жах, що заставив мене її одягти. Жах від того, що я –справжній, нікому не потрібний… я сам себе обмежив своєю маскою, сам собі не дав бути собою…

4 образ( маска, щоб відволікти увагу):
Я пам’ятаю цей жах… Всередині боротьба
почуттів… Сьогодні я на сцені і граю…
граю не роль…
а самого себе…
(зриває маску)
Я володар своєї маски, яка мене мучила,
і я вільна і знайшла сили її зірвати!

Особистість: В житті, як в граматиці:
винятків більше ніж правил…
І саме ТИ – виняток із всіх правил!

( звучать слова із пісні А.Макаревича «Не стоит прогибаться под изменчивый мир»)

СЦЕНА 5

«В черзі до Дорослого»

(образи під мелодію стають особистостями, беруть в руки папки, героїня йде повз них , задумуючись над життям, а їй в руки кладуть важкі купи паперів, образи стають за нею в чергу, задіяно глядачів із залу, діалог у черзі, черга рухається, змінюється)

Автор: Черга до Дорослого… Черга за любов’ю, за розумінням,
за підтримкою… від тебе Дорослий… Ми стоїмо в
черзі до тебе, Дорослий! Частіше всього ми чуємо від
вас, дорослих: «У мене не має часу», «Відчепися»,
«Підійди пізніше, я зайнятий», «Я так втомилася, давай
іншим разом», «Мені зараз не до тебе»,
«Хіба це проблема»…

Героїня (виглядаючи із-за папок):
Життя – це суцільна черга, за кожним хтось стоїть. Як часто за паперами, проблемами дорослі не чують нас, не знаходять для нас часу…
1 образ: Ти в черзі за любов’ю?
- Так…

2 образ: А я в черзі за розумінням… А ти?
- Я теж..

Хлопець із залу: А мені так потрібна підтримка!

3 образ: Як далі жити? Хто мені допоможе?

Дівчина із залу: Що за черга? Ви вже не маленькі,
вирішуйте свої проблеми самі

(звучить частина пісні С.К.А.Й. «Особистість», учасники рухаються по сцені, задумуються, потім наближається білий лист – біла тканина - символ дитячої чистої душі, купа папок, паперу, падають на підлогу)

Героїня: Погляньте, це білий аркуш паперу.
Яку історію свого життя я напишу?
Як мені зробити якомога менше помилок?
Якою я стану у цьому житті?
Дорослий , допоможи написати історію
мого життя…
Зрозумій – я тут! Я Є!!!! Ти потрібен мені!

(задумується)
Краще написати історію мого життя ,
а не накази, розпорядження…

ВСІ УЧАСНИКИ-АКТОРИ ЙДУТЬ РАЗОМ,
СТІНОЮ, МОВЧКИ ДО ДОРОСЛИХ,
ЗУПИНЯЮТЬСЯ, ДИВЛЯТЬСЯ ЇМ У ВІЧІ
І РАЗОМ ГОВОРЯТЬ:

ВСІ: Я – тут! Я Є! Ти потрібен мені!




СЦЕНА 6

«Подорож у пошуках себе»

(актори повертаються , йдуть на сцену, образи беруть червону тканину - символ великої проблеми, композиція «Кокон», героїня вивільняється із «проблеми»-кокону, образи присідають)

Героїня: Одного разу у своєму житті ти вирушаєш у
подорож, це найбільша твоя подорож – це
подорож в пошуках самого себе… У тебе
достатньо сил, аби витримати цю подорож.
Важливо, аби поруч були надійні люди, хто допоміг
би тобі стати справжньою особистістю.

(слова на фоні музики читає героїня)




СЦЕНА 7
«Не бійся жити!»
(звучить мелодія «Психодрама», відбувається взаємозв’язок із глядачами, звучать фінальні слова)

1 актор: Кожен із вас особистість – неповторний і єдиний!

2 актор( виводить із залу): Нехай інші хочуть бути схожими на тебе!

3 актор: (виводить дорослого): Мені так потрібна твоя любов, підтримка і розуміння!

4 актор: Почни пошук самого себе! Знайди Себе!

Автор ( учасник театру): Ти боїшся виглядати нікчемним?
Ти боїшся що ти ніхто? Це не так…
У кожного з вас є все… Лишається тільки себе знайти!
І стати тим, ким ти хочеш стати!
Учасник із залу: Ми говоримо від імені молоді і ось
Думка молоді Смілянського форуму
(зачитує)
Особистість: Тебе вчора – вже нема, завтра – тебе ще нема.
Ти є тільки зараз! Наступна мить буде
іншою… І знову і знову… Ти вже будеш
іншим! Кожен з нас сам вибирає - актор в чужій
ролі, або ти –справжній! Відомо одне – рано чи
пізно маскарад закінчується і всі бачать який
Ти є насправді… Життя –не маскарад!

(звучить фінальна пісня М.Бурмаки «Не бійся жити!»,
актори йдуть в зал до глядачів і роздають буклети своєї програми)